Канада фізично не здатна повністю задовольнити потреби США в алюмінії, навіть якщо перенаправить на південь всі свої внутрішні обсяги. Такого висновку дійшли аналітики інвестиційного банку Morgan Stanley, оцінюючи ринкові наслідки можливого зниження американських імпортних тарифів.

Американська промисловість тотально залежить від закордонних постачань: імпорт покриває близько 80% внутрішнього споживання. Історично головним партнером Вашингтона залишається Канада, яка забезпечує 68% американських закупівель (у середньому 192 тисячі тонн на місяць за підсумками першого півріччя 2026 року). Однак математика ринку непохитна: весь сукупний випуск канадських заводів за цей період склав 1,6 млн. тонн, що еквівалентно лише 95% від загальних імпортних потреб США.

Зараз Вашингтон обговорює можливість зниження тарифів на частину канадського алюмінію з 50 до 25%. У Morgan Stanley вважають, що такий крок створить потужний стимул для канадських виробників розгорнути експортні потоки — відмовитись від безмитних постачань до Європи та направити метал американським покупцям.

Проте цінового дива на внутрішньому ринку не станеться. Оскільки США все одно доведеться закуповувати обсяги, що бракують, у країн, оподатковуваних максимальним 50-відсотковим митом, цінова премія на Середньому Заході збереже прив'язку до високого тарифу. Аналітики чекають лише на помірну корекцію: премія може втратити половину поточної націнки та знизитися на 10–12 центів за фунт. Європейський ринок, своєю чергою, може зіткнутися з короткочасним зростанням премій через відплив канадської сировини, проте цей розрив швидко компенсують виробники Близького Сходу.