Голова КНР Сі Цзіньпін опублікував статтю в журналі Комуністичної партії Китаю "Цюші", в якій заявив про необхідність перетворити юань на світову резервну валюту. Сі наголосив, що Китаю потрібна «потужна валюта», здатна отримати «широке застосування у міжнародній торгівлі, інвестиціях, на валютних ринках та статус резервної валюти». Спочатку ці заяви були зроблені у 2024 році при зверненні до високопосадовців, але опубліковані лише 31 січня 2026 року.

Сі позначив необхідний фундамент для зміцнення позицій юаня: «потужний центральний банк», здатний ефективно управляти грошима; конкурентоспроможні у глобальному масштабі фінансові інститути; та міжнародні фінансові центри, які зможуть «залучати світовий капітал та впливати на глобальне ціноутворення». Ця комплексна програма відбиває прагнення Китаю перевлаштувати глобальну фінансову систему відповідно до своїх інтересів.

Час публікації статті є показовим: вона вийшла на тлі підвищеної невизначеності на світових ринках. Послаблення долара, зміна керівництва ФРС, геополітична і торгова напруженість змушують світові центробанки переосмислити рівень залежності від доларових активів. Економіст Pantheon Macroeconomics Кевін Лам зазначає, що підвищена увага Сі до юаня відображає «нові пробоїни у світовому порядку» і вказує на те, що «Китай відчуває, що зміна світового порядку є реальною як ніколи».

Однак амбіції Китаю стикаються із жорсткою фінансовою реальністю. За даними МВФ, на третій квартал 2025 року частка юаня у світових резервах становила лише 1,93%, що робить його шостою валютою серед усіх резервних коштів. Долар, як і раніше, домінує з часткою близько 57% (хоча це нижче за історичний рівень 71% у 2000 році), євро займає приблизно 20%. Шлях від поточної позиції до статусу повноцінної резервної валюти вимагатиме не лише амбіцій, а й фундаментальних реформ у контролі над капіталом та відкритості китайського фінансового ринку.